Написання наукового тексту

Академічне письмо – мовна компетенція з удосконалення навиків формулювання та обґрунтування власних ідей. Написання ефективних академічних текстів (навчального та наукового характеру) передбачає критичний аналіз фактів і попередніх досліджень, вміння формулювати індивідуальну авторську думку, грамотно використовувати композиційні стандарти наукового тексту, навички оформлення посилань та бібліографії.

Есе – публіцистичний твір невеликого обсягу, що виражає індивідуальні враження та міркування з конкретного питання.

Доповідь – вид монологічного мовлення, що містить офіційне повідомлення, засноване на залученні документальних даних.

Звіт – письмове повідомлення про виконання завдання.

Анотація – короткий виклад змісту книги, статті, що розкриває призначення, цінність, направленість та дозволяє робити висновки про доцільність їх вивчення.

Реферат – короткий виклад змісту одного або декількох документів.

Курсова робота – вид самостійної навчально-наукової роботи з елементами дослідження, виконується з метою закріплення, поглиблення й узагальнення знань.

Бакалаврська робота – кваліфікаційна науково-дослідна робота, виконана студентом на завершальному етапі навчання, з метою захисту й отримання академічного ступеня бакалавра.

Магістерська робота – кваліфікаційна науково-дослідна робота, виконана студентом на завершальному етапі навчання, з метою публічного захисту й отримання академічного ступеня магістра.

Дисертація – наукова кваліфікаційна праця, що пройшла попередню експертизу і подана до захисту на здобуття наукового ступеня.

Автореферат – стислий виклад кандидатської та докторської дисертації, який виконується після її фактичного завершення.

Стаття – публікація, що містить виклад проміжних або кінцевих результатів наукового дослідження, висвітлює конкретне питання, в якому поєднуються аналіз, структурування, формулювання та висловлення думок.

Чітка структура і логічна послідовність дає змогу читачеві зрозуміти задум автора та покращити загальне сприйняття роботи.

Структура наукового тексту містить: вступ, основну частину, висновок та IMRaD (методи, результати, обговорення).

Залежно від виду наукового тексту використовуються такі структурні елементи:

Титульний аркуш – перша сторінка роботи та основне джерело бібліографічної інформації, необхідної для оброблення та пошуку документа.
Назва – привертає увагу та інтерес читача.
Анотація – узагальнює основний зміст роботи.
Зміст – надає інформацію про основні розділи, підрозділи роботи, зокрема вступ, висновки до розділів, список використаної літератури, додатки та нумерацію сторінок.
Перелік умовних позначень – якщо в роботі вживається спеціальна термінологія та використовуються маловідомі скорочення, то їх перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи повторюються менш як три рази, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

Вступ – розкриває стан досліджуваної проблеми, визначає мету і завдання, обґрунтовує актуальність обраної теми, вказує об'єкт, предмет та методи дослідження. У вступі варто звернути увагу на рівень розробленості теми у вітчизняній та закордонній літературі, виділити дискусійні питання й нерозв'язані проблеми. Вступ доцільно писати після того, як написана основна частина роботи.

Структурні елементи вступної частини:

Мета – кінцевий результат, на який спрямоване все дослідження.
Завдання – перелік дій, які повинні бути проведені в ході наукового дослідження з метою реалізації його мети.
Актуальність теми – обґрунтовується актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки.
Об'єкт дослідження – певна галузь, аспект, якесь явище чи процес, які вивчатимуться.
Предмет дослідження – сторони, властивості, характеристики об'єкта.
Методи дослідження – перелік певних дій або операцій, за допомогою яких здобувається й обґрунтовується нове знання в науці.

Основна частина – містить методологію дослідження, описує основні етапи проведених теоретичних та емпіричних досліджень. Відповідно до змісту основна частина поділяється на розділи та підрозділи. Усі розділи повинні бути логічно пов´язані між собою. Кожен розділ чи підрозділ повинен мати таку схему: короткий вступ, факти та їх опис, проведення дослідження на основі обраного наукового методологічного апарату, підбиття підсумків.

Структурні елементи основної частини:

Результати дослідження та їх обговорення – узагальнюються та обговорюються отримані результати, проводиться аналіз нерозв'язаних питань та порівнюється з попередніми дослідженнями.
Наукова новизна одержаних результатів – описується ступінь новизни наукових положень, відмінність одержаних результатів від відомих раніше.
Практичне значення одержаних результатів – подаються відомості про наукове використання результатів досліджень та рекомендації щодо їх практичного застосування.
Апробація результатів роботи – вказуються оприлюднені результати досліджень.
Огляд літератури – здійснюється аналіз роботи дослідників, які працювали над обраною темою. Він містить найбільш цінні, актуальні роботи (від 15 джерел). В огляді не слід наводити повний бібліографічний опис публікацій, що аналізуються, достатньо назвати автора й назву, а поруч у дужках проставити порядковий номер бібліографічного запису цієї роботи в списку літератури. Закінчити огляд треба коротким висновком про ступінь висвітлення в літературі основних аспектів теми.

Висновок – надаються підсумки дослідження, що пояснюють розв'язання проблеми, пропонуються перспективи розвитку для подальших досліджень. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій та мають відповідати поставленим завданням. У висновках необхідно зазначити не тільки те позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, а й недоліки та проблеми.

Список використаних джерел – перелік джерел, що використовуються під час підготовки наукової роботи. Перелік джерел розміщується в списку згідно з порядком посилань у тексті, або за абеткою прізвищ авторів чи в хронологічному порядку. Спочатку розміщуються видання українською мовою, потім – іноземними. У тексті роботи посилання варто наводити у дужках, вказуючи номер зі списку. Бібліографічний опис складають мовою документа.
Додатки – можуть містити методики, розрахунки, проміжні математичні доведення, формули, таблиці, інструкції, протоколи, акти випробувань, описи алгоритмів, ілюстрації. Додатки слід оформлювати як продовження роботи, розміщуючи в порядку появи посилань на них у тексті. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, наприклад: додаток А, додаток Б. Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.

Автор самостійно обирає структурні елементи наукового тексту, які може включити в наукову роботу залежно від виду наукового тексту.

Письмовий процес поділяють на три етапи: попередня підготовка, написання та остаточний перегляд.

1. Попередня підготовка

На першому етапі досліджується тема, визначається предмет і мета, ведеться підготовка початкового плану, здійснюється пошук джерел.

Для ефективної роботи у попередньому написанні тексту необхідно планувати час, мати графік написання, аби впевнитись, що робота буде написана у зазначені терміни. Плануючи час, врахуйте, що фаза перегляду може зайняти стільки часу, скільки початкове написання.

Підбір та вивчення джерел інформації

Під час пошуку джерел необхідно з'ясувати стан вивченості обраної теми сучасною наукою, щоб точніше визначити напрями та розділи дослідження. Роботу з літературними джерелами (джерелами інформації) необхідно розпочати з вивчення законодавчої бази, монографій, підручників, навчальних посібників, довідників. Ознайомитись з науковими статтями, збірниками наукових праць, матеріалами наукових конференцій. Чим ширше та різноманітніше коло джерел, якими ви користувалися, тим вищою є теоретична та практична цінність дослідження.

Порядок опрацювання джерел інформації::

вивчення фондів бібліотек, наукових лабораторій і кафедр університету за обраною темою
ознайомлення з науковими публікаціями провідних науковців галузі
робота з періодичними виданнями
дослідження архівних даних
вивчення джерел за порадою наукового керівника.

Інтерпретація завдання – частина процесу написання, оскільки впливає на якість і актуальність письма. Ви повинні мати чіткі рекомендації щодо виконання завдання та інформацію про необхідну довжину та формат тексту, жанр і структуру.

2. Написання

Запишіть основні ідеї, аргументовано та логічно викладіть основний текст наукової
роботи, структуруйте його, оформіть додаткові матеріали.

Можливо, вам доведеться кілька разів переписувати текст. Тому бажано мати час між чернетками (1–2 дні), що дасть можливість поглянути по-новому на текст.

3. Остаточний перегляд, редагування та коректура

Після того, як ви написали текст, важливо його переглянути та відредагувати. Кінцевий результат повинен повністю відповідати академічним стандартам письма. Переконайтеся, що текст є узгодженим і чітким, що ви маєте достатньо часу для корегування вашого завдання.

Перегляд включає аналіз матеріалу та внесення змін до абзацу та речення.

Які питання слід перевірити, переглядаючи текст?

Чи відповідає ваш текст обраній структурі?
Чи подано ключові моменти в логічній послідовності?
Чи підтверджені Ваші аргументи фактами?
Чи відповідає вступ змісту роботи?
Чи відповідає текст вимогам дотримання академічних стандартів? Чи є він явним, об'єктивним і формальним?
Чи всі джерела правильно цитуються і включені до списку посилань?
Чи відповідає ваш текст вимогам щодо формальних аспектів, таких як довжина, відстань і титульна сторінка?
Перевірте абзаци, граматику, орфографію та пунктуацію.

Редагування передбачає уважне вивчення кожного речення і переконання.

Коректура включає перевірку на наявність граматичних помилок, помилок пунктуації, орфографічних помилок тощо.

Одним зі способів досягти ясності у тексті є використання основних позначень.

Основні позначення використовуються для виділення основних аспектів роботи, таких як актуальність наукової роботи та її структура. Наприклад:

Метою цього дослідження є…
Цей розділ розглядає…

Зв'язування слів і фраз створює когерентність, маркуючи переходи між реченнями та параграфами. Наприклад:

Однак ...
По-перше, .... По-друге, ...
Наприклад,
…… тому що…

Об'єктивність

Академічне письмо базується на дослідженнях, а не на власній думці автора. Писати об'єктивно, значить викладати факти, а не особисті почуття або упередження. Проводьте аналіз та обговорення письма.

Передавайте своє ставлення, що базується на свідченнях, словами, наприклад: очевидно, можливо, ідеально, дивно, несподівано.

Формальність

пишіть короткі речення (не більше 25 слів)
читайте літературу в галузі вашого дослідження
використовуйте специфічні терміни
уникайте повторень та зайвих слів
уникайте використання розмовних або сленгових термінів, кліше

Логічна послідовність

створіть список основних моментів і продумайте, що і в якому порядку читач повинен знати
оберіть аргументи та факти для підтвердження викладеного
зверніться за додатковою інформацією до Вашого викладача/керівника
вивчіть стиль написання академічних статей у найпрестижніших фахових журналах

Структуровані абзаци

використовуйте абзаци для структурування думок
поділяйте інформацію на окремі абзаци
чітко визначайте мету
висвітлюйте питання, наведіть факти та приклади
використовуйте правильну інтерпретацію для підтвердження значущості аргументів
у кінці абзацу обґрунтовуйте важливість викладених думок для загального аргументу

Критичний аналіз

В академічному письмі складність предмету визнається критичним аналізом. Вивчаються та оцінюються факти, додається нова інформація до теми. Аналітика в письмовій формі полягає у порівнянні та контрастуванні, оцінці та розгляді сторін проблеми, а це означає, що ви пояснюєте, обґрунтовуєте, робите висновки, висловлюєте пропозиції, рекомендації та підтверджуєте аргументами.

Аргументація в науковому тексті

Академічне письмо підтримується доказами – факти, цитати, аргументи, статистика, дослідження, теорії. Аргументи можуть наводитися не тільки щодо перевіреної інформації, але й на підтримку неправдивих або невизначених тверджень.

Особливості аргументації:

існує ряд законних поглядів або розбіжностей
досліджує взаємозв'язки тверджень
підсилює або послаблює чиїсь переконання
допомагає раціонально зважувати, приймати або заперечувати твердження.

Мозковий штурм – вивчення великої кількості інформації для генерування ідей у команді. Кожен учасник висуває ідеї, інші намагаються їх розвивати, а аналіз отриманих рішень проводиться пізніше.

Кластеризація – пошук та візуалізація взаємозв'язків між ідеями з метою розкриття нових напрямів дослідження.

Вільне письмо – процес викладання на папері великої кількості інформації шляхом написання нон-стоп протягом 5-10 хвилин безперервно з метою генерування ідей.

Журналістські дослідження – потужний спосіб швидко розбити багато інформації на розділи, використовуючи питання: Хто? Що? Де? Коли? Чому? Як?

Шість капелюхів – методика дозволяє впорядкувати творчий процес за допомогою уявного надягання однієї з шести кольорових капелюхів. У білому капелюсі людина аналізує цифри та факти, у чорному в всьому шукає негатив. Надівши жовтого капелюха, учасник аналізує позитивні сторони проблеми. У зеленому капелюсі людина генерує нові ідеї, в червоному – може дозволити собі емоційні реакції. На завершення учасник у синьому капелюсі підбиває підсумки.

Пастка для ідей – полягає в інвентаризації всіх ідей, що виникають: їх можна надиктовувати на диктофон, записувати, а за необхідності звертатися до своїх записів.

Ментальні карти – процес малювання карти сприяє появі нових асоціацій, а образ отриманого "дерева" надовго залишиться в пам’яті. Креативність пов’язана з пам’яттю, тому зміцнення пам’яті покращить якість креативних процесів.

Академічне письмо [Електронний ресурс] : навч. посіб. / Т. М. Костирко, С. В. Ларенкова, І. В. Бондар, М. С. Жигалкіна. — Миколаїв : НУК, 2022. — 116 с.